ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
Французький народ, переконаний, що забуття природних прав людини і зневага до них є єдиною причиною нещасть світу, прийняв рішення викласти в урочистій декларації ці священні та невід’ємні права для усіх, щоб усі громадяни маючи можливість постійно порівнювати дії уряду з метою будь-якого соціального інституту, ніколи не дозволяли пригноблювати себе і принижувати свою гідність тиранією, щоби люди завжди мали основу своєї свободи і щастя, судді – правила виконання своїх обов’язків, законодавець – мету свого призначення. Отже, він проголошує, у присутності Верховної Істоти, наступну декларацію прав і свобод. |рус.|
Стаття перша
Метою суспільства є загальне щастя. Уряд встановлений, щоб забезпечити людині користування її природними і невід'ємними правами.
Стаття 2
Ці права є рівність, свобода, безпека, власність.
Стаття 3
Всі люди рівні за природою і за законом.
Стаття 4
Закон є вільне та урочисте вираження загальної волі, він однаковий для усіх, і коли захищає і коли карає, він може утверджувати лише те, що є справедливим та корисним для суспільства і не може захищати те, що є шкідливим.
Стаття 5
Усі громадяни безпосередньо мають право на державну службу. Вільні люди не знають інших підстав мати перевагу на виборах, ніж чесноти і таланти.
Стаття 6
Стаття 7
Право виражати свої думки і погляди, як у пресі, так і у будь-який інший спосіб, право на мирні зібрання, свободу віросповідання, не можуть бути заборонені. Необхідність проголошення цих прав означає наявність або загрозу деспотизму.
Стаття 8
Безпека - це захист суспільством кожного зі своїх членів: збереження його особистості, його права і власності.
Стаття 9
Закон охороняє спільні та індивідуальні свободи супроти пригноблення тих, хто управляє.
Стаття 10
Ніхто не може бути звинувачений, затриманий або ув’язнений інакше, як у випадках, визначених законом, і у встановленому ним порядку. Будь-який громадянин викликаний або затриманий відповідно до закону, мусить негайно коритися: він робить себе винним, якщо чинить опір.
Стаття 11
Будь-яка дія щодо людини, вчинена без законних підстав та з порушенням встановленого законом порядку є свавільною і тиранічною, особа проти якої є намір вчинити таку дію у насильницький спосіб, має право на застосування сили.
Стаття 12
Ті, хто буде клопотати, видавати розпорядження або виконувати свавільні дії, винні і мають бути покараними.
Стаття 13
Кожна людина вважається невинуватою, доки її не визнано винною, тому у разі необхідності затримання, будь-яка надмірна суворість при його здійсненні повинна бути суворо покарана згідно закону.
Стаття 14
Ніхто не має бути засуджений і покараний інакше, як після вислухування його пояснень, після виклику в законному порядку та за законом, оприлюдненим до вчинення злочину. Закон, що карає злочини, вчинені до його прийняття, є тиранією, надання закону зворотної сили є злочином.
Стаття 15
Закон повинен встановлювати покарання строго і очевидно необхідні: покарання має відповідати тяжкості злочину і бути корисним для суспільства.
Стаття 16
Право власності, це можливість кожному громадянину, користуватися і розпоряджатися на власний розсуд своїм майном, своїми доходами, плодами своєї праці і своїх занять.
Стаття 17
Людина може займатися будь-яким видом роботи, діяльності, торгівлі, без будь-яких виключень.
Стаття 18
Кожна людина може надавати за договором свої послуги і свій час, але не може продаватися або бути проданою: особа не є відчужуваною власністю. Закон не визнає прислуги, не може бути зобов’язань про домашні послуги інших, ніж як між робітником і роботодавцем.
Стаття 19
Жодна людина не може бути позбавлена будь-якої частини свого майна без її згоди, крім випадків, коли цього вимагає встановлена законом суспільна необхідність, і за умови справедливого та попереднього відшкодування.
Стаття 20
Жодний податок не може бути встановлений інакше, як для загальної користі. Усі громадяни мають право брати участь у встановленні податків, спостерігати та контролювати їх використання.
Стаття 21
Громадська опіка є священним обов’язком. Суспільство зобов’язане забезпечити існування нещасним громадянам або через надання їм роботи, або через надання коштів для існування тим, хто не в змозі працювати.
Стаття 22
Освіта є необхідністю і має бути забезпечена для усіх. Суспільство повинне всіма силами заохочувати освітній розвиток народу, освіта повинна бути доступною для усіх громадян.
Стаття 23
Соціальна гарантія полягає у діяльності всіх, задля забезпечення кожному реалізацію і збереження своїх прав; ця гарантія грунтується на суверенітеті народу.
Стаття 24
Вона нездійсненна, якщо межі державних повноважень чітко не визначені законом і якщо не гарантована відповідальність усіх посадовців.
Стаття 25
Суверенітет належить народу та є єдиним і неподільним, невідчужуваним та непорушним.
Стаття 26
Жодна частина народу не може здійснювати владу усього народу, але кожна частина суверенних зборів має право повної свободи волевиявлення.
Стаття 27
Кожний, хто привласнює суверенітет має бути негайно страчений вільними людьми.
Стаття 28
Народ завжди зберігає за собою право на перегляд, перетворення та зміну Конституції. Жодне покоління не може підпорядковувати своїм законам майбутні покоління.
Стаття 29
Кожний громадянин має право брати участь у створенні закону, так само як і вибрати для цього своїх представників або агентів.
Стаття 30
Державні посади по суті тимчасові; їх не можна розглядати ні як відзнаки, ні як нагороди, але лише як обов’язки.
Стаття 31
Злочини представників народу та його агентів не повинні залишатися безкарними. Ніхто не має права претендувати на більшу недоторканність, ніж мають усі громадяни.
Стаття 32
Право подавати петиції представникам державної влади у жодному випадку не може бути заборонене, призупинене чи обмежене.
Стаття 33
Спротив пригнобленню є наслідком порушення інших прав людини.
Стаття 34
Пригноблення одного з членів суспільства є тим самим пригноблення усього соціального організму. Пригноблення усього суспільства є тим самим пригноблення кожного з його членів.
Стаття 35
Коли уряд порушує права народу, повстання для народу і для кожної його частини є найсвятішим правом і невідкладним обов’язком.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ АКТ |весь текст, рус.|
Республіка
Стаття перша
Французька Республіка є єдина і неподільна.
Розподіл населення
Стаття 2
Задля здійснення свого суверенітету французький народ розподіляється на первинні асамблеям по кантонах.
Стаття 3
Задля здійснення управління і відправлення правосуддя він розподіляється по департаментах, округах, муніципалітетах.
...
Суверенітет народу
Стаття 7
Верховна влада належить народу - усім французьким громадянам.
Стаття 8
Народ безпосередньо вибирає своїх представників.
Стаття 9
Він делегує виборщикам право вибирати урядників, громадських третейських суддів, суддів кримінальних і касаційних судів.
Стаття 10
Народ – законодавець, він обдумує та створює закони.
...
Становлення закону
|див. Народозверхність|
Стаття 56
Проекту закону передує доповідь.
Стаття 57
Обговорення не розпочинається і проект закону може бути відкликаний протягом 15 днів після оголошення доповіді.
Стаття 58
Проект друкується і розсилається в усі адміністративно-територіальні утворення Республіки, із позначкою: законодавча пропозиція.
Стаття 59
Якщо протягом 40 днів після розсилки законопроекту в половині департаментів, плюс один, десята частина первинних асамблей кожного з них, скликаних належним чином, не відхилить його, проект вважається прийнятим і стає законом.
Стаття 60
У разі відхилення, законодавчий орган скликає первинні асамблеї.
...
Державні податки
Стаття 101
Жодний громадянин не звільняється від почесного зобов'язання брати участь у спільному внеску.
...
Сили Республіки
Стаття 107
Усі та головні сили Республіки складає її народ, в цілому.
Стаття 108
Республіка задля безпеки, навіть у мирний час, утримує збройні сили, сухопутні і морські.
Стаття 109
Усі французи – солдати; вони вчаться володіти зброєю.
Стаття 110
Старшого за званням поза службою не існує.
Стаття 111
Різниця у званнях, їх відмітних знаках та субординація існують тільки на службі та лише під час служби.
...
Національний Конвент
Стаття 115
Якщо в половині департаментів, плюс один, десята частина первинних асамблей кожного з них, скликаних в належному порядку, зажадає перегляду конституційного акту або зміни деяких його статей, то законодавчий орган зобов'язаний скликати усі первинні асамблеї Республіки для вирішення питання про скликання Національного Конвенту.
Стаття 116
Національний Конвент формується таким же чином, як і законодавчий орган та поєднує в собі усю владу.
Стаття 117
Він вирішує тільки конституційні питання та лише ті, які спричинили його скликання.
...
Гарантія прав
Стаття 122
Конституція гарантує кожному французові рівність, свободу, безпеку, власність, платежі по державних позиках, вільне віросповідання, загальну освіту, громадську опіку, необмежену свободу преси, право подавати петиції, право об'єднуватися у товариства за інтересами, реалізацію усіх прав людини.
Стаття 123
Французька Республіка шанує щиросердя, мужність, старість, синівське благочестя, нещастя. Вона віддає збереження Конституції під варту усіх чеснот.
Стаття 124
Декларація прав і конституційний акт мають бути викарбувані на таблицях у приміщенні законодавчого корпусу та в інших громадських місцях.
____________
Переклад та виділення в тексті: © В. Ак-Мурза
Конституція 24 червня 1793 або I року
Constitution du 24 juin 1793 ou de l'an I
Стаття 9
Закон охороняє спільні та індивідуальні свободи супроти пригноблення тих, хто управляє.
Стаття 10
Ніхто не може бути звинувачений, затриманий або ув’язнений інакше, як у випадках, визначених законом, і у встановленому ним порядку. Будь-який громадянин викликаний або затриманий відповідно до закону, мусить негайно коритися: він робить себе винним, якщо чинить опір.
Стаття 11
Будь-яка дія щодо людини, вчинена без законних підстав та з порушенням встановленого законом порядку є свавільною і тиранічною, особа проти якої є намір вчинити таку дію у насильницький спосіб, має право на застосування сили.
Стаття 12
Ті, хто буде клопотати, видавати розпорядження або виконувати свавільні дії, винні і мають бути покараними.
Стаття 13
Кожна людина вважається невинуватою, доки її не визнано винною, тому у разі необхідності затримання, будь-яка надмірна суворість при його здійсненні повинна бути суворо покарана згідно закону.
Стаття 14
Ніхто не має бути засуджений і покараний інакше, як після вислухування його пояснень, після виклику в законному порядку та за законом, оприлюдненим до вчинення злочину. Закон, що карає злочини, вчинені до його прийняття, є тиранією, надання закону зворотної сили є злочином.
Стаття 15
Закон повинен встановлювати покарання строго і очевидно необхідні: покарання має відповідати тяжкості злочину і бути корисним для суспільства.
Стаття 16
Право власності, це можливість кожному громадянину, користуватися і розпоряджатися на власний розсуд своїм майном, своїми доходами, плодами своєї праці і своїх занять.
Стаття 17
Людина може займатися будь-яким видом роботи, діяльності, торгівлі, без будь-яких виключень.
Стаття 18
Кожна людина може надавати за договором свої послуги і свій час, але не може продаватися або бути проданою: особа не є відчужуваною власністю. Закон не визнає прислуги, не може бути зобов’язань про домашні послуги інших, ніж як між робітником і роботодавцем.
Стаття 19
Жодна людина не може бути позбавлена будь-якої частини свого майна без її згоди, крім випадків, коли цього вимагає встановлена законом суспільна необхідність, і за умови справедливого та попереднього відшкодування.
Стаття 20
Жодний податок не може бути встановлений інакше, як для загальної користі. Усі громадяни мають право брати участь у встановленні податків, спостерігати та контролювати їх використання.
Стаття 21
Громадська опіка є священним обов’язком. Суспільство зобов’язане забезпечити існування нещасним громадянам або через надання їм роботи, або через надання коштів для існування тим, хто не в змозі працювати.
Стаття 22
Освіта є необхідністю і має бути забезпечена для усіх. Суспільство повинне всіма силами заохочувати освітній розвиток народу, освіта повинна бути доступною для усіх громадян.
Стаття 23
Соціальна гарантія полягає у діяльності всіх, задля забезпечення кожному реалізацію і збереження своїх прав; ця гарантія грунтується на суверенітеті народу.
Стаття 24
Вона нездійсненна, якщо межі державних повноважень чітко не визначені законом і якщо не гарантована відповідальність усіх посадовців.
Стаття 25
Суверенітет належить народу та є єдиним і неподільним, невідчужуваним та непорушним.
Стаття 26
Жодна частина народу не може здійснювати владу усього народу, але кожна частина суверенних зборів має право повної свободи волевиявлення.
Стаття 27
Кожний, хто привласнює суверенітет має бути негайно страчений вільними людьми.
Стаття 28
Народ завжди зберігає за собою право на перегляд, перетворення та зміну Конституції. Жодне покоління не може підпорядковувати своїм законам майбутні покоління.
Стаття 29
Кожний громадянин має право брати участь у створенні закону, так само як і вибрати для цього своїх представників або агентів.
Стаття 30
Державні посади по суті тимчасові; їх не можна розглядати ні як відзнаки, ні як нагороди, але лише як обов’язки.
Стаття 31
Злочини представників народу та його агентів не повинні залишатися безкарними. Ніхто не має права претендувати на більшу недоторканність, ніж мають усі громадяни.
Стаття 32
Право подавати петиції представникам державної влади у жодному випадку не може бути заборонене, призупинене чи обмежене.
Стаття 33
Спротив пригнобленню є наслідком порушення інших прав людини.
Стаття 34
Пригноблення одного з членів суспільства є тим самим пригноблення усього соціального організму. Пригноблення усього суспільства є тим самим пригноблення кожного з його членів.
Стаття 35
Коли уряд порушує права народу, повстання для народу і для кожної його частини є найсвятішим правом і невідкладним обов’язком.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ АКТ |весь текст, рус.|
Республіка
Стаття перша
Французька Республіка є єдина і неподільна.
Розподіл населення
Стаття 2
Задля здійснення свого суверенітету французький народ розподіляється на первинні асамблеям по кантонах.
Стаття 3
Задля здійснення управління і відправлення правосуддя він розподіляється по департаментах, округах, муніципалітетах.
...
Суверенітет народу
Стаття 7
Верховна влада належить народу - усім французьким громадянам.
Стаття 8
Народ безпосередньо вибирає своїх представників.
Стаття 9
Він делегує виборщикам право вибирати урядників, громадських третейських суддів, суддів кримінальних і касаційних судів.
Стаття 10
Народ – законодавець, він обдумує та створює закони.
...
Становлення закону
|див. Народозверхність|
Стаття 56
Проекту закону передує доповідь.
Стаття 57
Обговорення не розпочинається і проект закону може бути відкликаний протягом 15 днів після оголошення доповіді.
Стаття 58
Проект друкується і розсилається в усі адміністративно-територіальні утворення Республіки, із позначкою: законодавча пропозиція.
Стаття 59
Якщо протягом 40 днів після розсилки законопроекту в половині департаментів, плюс один, десята частина первинних асамблей кожного з них, скликаних належним чином, не відхилить його, проект вважається прийнятим і стає законом.
Стаття 60
У разі відхилення, законодавчий орган скликає первинні асамблеї.
...
Державні податки
Стаття 101
Жодний громадянин не звільняється від почесного зобов'язання брати участь у спільному внеску.
...
Сили Республіки
Стаття 107
Усі та головні сили Республіки складає її народ, в цілому.
Стаття 108
Республіка задля безпеки, навіть у мирний час, утримує збройні сили, сухопутні і морські.
Стаття 109
Усі французи – солдати; вони вчаться володіти зброєю.
Стаття 110
Старшого за званням поза службою не існує.
Стаття 111
Різниця у званнях, їх відмітних знаках та субординація існують тільки на службі та лише під час служби.
...
Національний Конвент
Стаття 115
Якщо в половині департаментів, плюс один, десята частина первинних асамблей кожного з них, скликаних в належному порядку, зажадає перегляду конституційного акту або зміни деяких його статей, то законодавчий орган зобов'язаний скликати усі первинні асамблеї Республіки для вирішення питання про скликання Національного Конвенту.
Стаття 116
Національний Конвент формується таким же чином, як і законодавчий орган та поєднує в собі усю владу.
Стаття 117
Він вирішує тільки конституційні питання та лише ті, які спричинили його скликання.
...
Гарантія прав
Стаття 122
Конституція гарантує кожному французові рівність, свободу, безпеку, власність, платежі по державних позиках, вільне віросповідання, загальну освіту, громадську опіку, необмежену свободу преси, право подавати петиції, право об'єднуватися у товариства за інтересами, реалізацію усіх прав людини.
Стаття 123
Французька Республіка шанує щиросердя, мужність, старість, синівське благочестя, нещастя. Вона віддає збереження Конституції під варту усіх чеснот.
Стаття 124
Декларація прав і конституційний акт мають бути викарбувані на таблицях у приміщенні законодавчого корпусу та в інших громадських місцях.
____________
Переклад та виділення в тексті: © В. Ак-Мурза
Конституція 24 червня 1793 або I року
Constitution du 24 juin 1793 ou de l'an I
Декларація прав людини і громадянина 1789
 |
Declaration des Droits de l'Homme et du Citoyen de 1793 //agitclub.ru
Drapeau de la France - Прапор Франції //posolstva.org.ua/ua/france/flag
|
.png)
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар