середу, 28 січня 2004 р.

Універсал Трудового Конгресу України 1919




УНІВЕРСАЛ
ТРУДОВОГО КОНГРЕСУ УКРАЇНИ

До українського народу.

Ми - представники трудового народу України, її робітництво і селянство, зібравшись у столичнім городі - Київі і обговоривши найважніші потреби українського трудящого люду, постановили в цей тяжкий час, коли на Україну з усіх боків нападають вороги нашої волі, доручити й надалі до слідуючої сесії Конгресу Трудового Народу України вести державну роботу Директорії, яка підняла повстання проти гетьмансько-панської самовласти і заслужила своєю щирою революційною діяльністю повне довірря селянства і робітництва.

Конгрес Трудового Народу Української Народньої Республіки оповіщає робітничий і селянський люд, що він через військові події по Україні припиняє на де-який час свої засідання, аби роз'їхавшись по городах, повітах і волостях, ми, члени Трудового Конгресу, могли допомогти найважнішій тепер роботі - обороні нашого рідного краю.

Вся вища влада на Україні, на час перерви засідань Трудового Конгресу, має належати Директорії, котра доповнюється представником од Наддністрянської України (Галичини, Буковини і Угорської України), акт з'єднання з якою затверджено на першім засіданні Конгресу 24 сього січня.

Для підготовки законопроектів до слідуючої сесії Трудового Конгресу Української Народньої Республіки Конгрес Трудового Народу України визнає необхідним залишити після себе такі комісії: 1) по обороні Республіки, 2) земельну, 3) освітню, 4) бюджетову, 5) заграничних справ, й 6) комісію харчових справ.

Владу виконавчу - Директорія має доручити Раді Народніх Міністрів, яка відповідає за свою роботу перед Трудовим Конгресом, а на час перериву його засідань, перед Директорією Української Народньої Республіки.

Владу на місцях здійснюють представники правительства Республіки, які мають працювати в тісному контакті і під контрольом повітових і губерніяльних Трудових Рад, які складаються пропорціонально з представників селянства і робітництва.

Інструкції про вибори в Трудові Ради має негайно виробить правительство Республіки разом з комісіями Трудового Конгресу.

В цілях закріплення демократичного ладу правительство Української Народньої Республіки, разом з комісіями, має підготувати закон для виборів Всенароднього Парляменту Незалежної Соборної Української Республіки.

Конгрес Трудового Народу України висловлює своє нерушиме побажання, щоб Директорія і Рада Народніх Міністрів провадили й надалі свою працю по проведенню земельної реформи, в основі якої лежить передача землі без викупу трудящому народові.

Одночасно правительство повинно негайно подбати про знищення безробіття шляхом відновлення промисловости, про поліпшення долі робітництва і про закріплення всіх революційних здобутків українського пролєтаріяту.

Переживши тяжкі муки й катування за час семимісячної гетьманської неволі, український народ ще й тепер, скинувши ненависне панське ярмо, повинен знати, що його кровію здобута свобода находиться в небезпеці.

З усіх боків цілости і незалежності! Української Народньої Республіки загрожують сильні держави.

Для того, щоб не повторилося наше давне лихо - неволя під властю чужих народів, Конгрес Трудового Народу України кличе всіх синів трудового селянства і робітництва на боротьбу за землю і волю.

Нехай узнають всі сили, які нас нападають, що український народ уміє не тільки скидати катів та тиранів, але й уміє будувати свою Республіку і може всією силою непохитно й неухильно обороняти своє право порядкувати самим собою.

Народе український! Будь на сторожі свого права. Проти тебе воюють не тільки імперіялістичні контрреволюційні вороги, але ти бачиш, як Совітська Росія, яка не по правді називає себе соціялістичною, теж посилає своїх наймитів - китайців та латишів проти твоєї незалежности.

Конгрес Трудового Народу України визнає, що захват Московським більшовицьким військом нашої землі може привести до приходу нових чужоземців, які тільки й ждуть того часу, коли на Україні запанує більшовицьке безладдя, щоб напасти на розбиту, зруйновану і пограбовану Україну.

Конгрес Трудового Народу України запевняє перед усім світом, що український народ бажає мира з усіма народами і немає думки забрати під свою власть чужі землі, але він не допустить ніяких замахів від якої б не було держави на свою цілість, самостійність і незалежність.

Не тільки протестами, але й оружною силою трудове селянство й робітництво покаже, що український народ не потерпить над собою насильства і кривди.

Конгрес Трудового Народу України, стоячи за самостійну Українську Народню Республіку, для рятування землі і волі закликає щирих синів землі Української стати кріпко до зброї під стяг славного війська Директорії Народньої Республіки.

Ухвалено Конгресом Трудового Народу України в м. Київі
28 січня 1919 року.

____________

Вістник Української Народньої Республіки. - 1919, 7 лютого. - Ч. 4;
Мазепа І. Україна в огні і бурі революції. - Прага, 1942. - Т.3. - С. 168 - 169.

Конституційні акти України. 1917 - 1920. Невідомі конституції України. К.: Філософська і соціологічна думка, 1992.
//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0005300-19


Трудовий Конгрес України (Конгрес Трудового Народу України; Веукраїнський Трудовий Конгрес) - вищий тимчасовий законодавчий орган Української Народної Республіки у період Директорії УНР. Скликаний Директорією з метою організації влади в Україні та визначення форми державного правління після повалення влади гетьмана П.Скоропадського. Проходив у Києві 23-28.1.1919. 

У грудні 1918 на нараді членів Директорії УНР і представників політичних партій з метою ефективної боротьби з більшовиками було запропоновано покласти в основу організації влади т. зв. “трудовий принцип”, за яким влада на місцях мала належати радам робітників, селян і трудової інтелігенції. У Декларації Директорії УНР пропонувалося скликати Конгрес трудового народу України як найвищий орган влади в Україні.

Проведення виборів до Конгресу регламентувалось спеціальною Інструкцією Директорії УНР від 5.1.1919. Вибори мали відбуватися по куріях (від робітників, селян та “трудової інтелігенції”). Виборче право надавалось усім громадянам УНР віком від 21 року, крім позбавлених громадянських прав у судовому порядку і військовиків республіканської армії. До Конгресу мали бути обрані 593 делегати. З них від Київщини (67 делегатів), Поділля (59), Харківщини (65), Херсонщини (52), Волині (60), Чернігівщини (54), Полтавщини (58), Катеринославщини (46), Таврії (18) Холмщини, Підляшшя, Поліської округи (19), Західної-Української Народної Республіки (65); від професійних організацій: Всеукраїнського залізничного з'їзду (20); Всеукраїнського поштового з'їзду (10).

Із 528 делегатів ТКУ, що мали бути обрані на території УНР, 377 - селяни, 118 - робітники, 33 - представники “трудової інтелігенції”. Головою виборчої комісії призначено А.Лівицького.

Вибори відбувалися 12-15.1.1919. На території Західної-Української Народної Республіки через воєнні дії на українсько-польському фронті (див. Українсько-польська війна 1918-19) вибори до ТКУ не проводились.

22.1.1919 у Києві відбулося урочисте проголошення злуки ЗУНР з УНР, в якому взяла участь делегація Української Національної Ради ЗУНР-ЗО УНР 1918-19 у кількості 36 осіб під головуванням заступника Президента УНРади Л.Бачинського. Директорія звернулась до галичан з проханням, щоб уся делегація УНРади взяла участь у роботі ТКУ як представництво від Західної України, на що було дано згоду.

Заплановане на 19.1.1919 відкриття ТКУ через неприбуття до Києва частини делегатів було перенесено. ТКУ розпочав роботу 23.1.1919 в приміщенні оперного театру. На момент відкриття Конгресу прибуло 400 делегатів (згодом - ще частина делегатів). До ТКУ обрано всіх членів Директорії УНР, крім С.Петлюри, котрий як представник військової влади не виставляв своєї кандидатури. Охорону Конгресу забезпечував відділ січових стрільців.

У склад колегіальної президії ТКУ увійшли: від найчисельнішої фракції Селянської спілки і Української партії соціалістів-революціонерів Д.Одрина, від українських соціал-демократів -С.Вітик, від галицьких партій - Т.Старух. На пленарних засіданнях почергово головували члени президії.

До складу секретаріату ТКУ входили С.Бачинський (УПСР), В.Злотчанський (УСДРП), Л.Гаврилюк (російські есери), Вороний (УПСС), І. Біск (РСДРП). 23.1.1919 Конгрес затвердив ухвалу Української Національної Ради ЗУНР та Універсал Директорії УНР про об'єднання УНР і ЗУНР в одну державу.

На наступних пленарних засіданнях ТКУ заслухав звіти Директорії (виступ В.Винниченка), Уряду (виступ В.Чехівського), Головного Отамана С.Петлюри. Основні дискусії та редакційна робота розгорнулися у Конвенті сеньйорів, який складався з представників фракцій, та на засіданнях тимчасових комісій і фракцій. У ході роботи конгресу більшість делегатів висловилася проти встановлення в Україні радянської форми правління.

28.1.1919 делегати Конгресу схвалили текст резолюції про владу, внесеної С. Бачинським (узгоджений з делегацією ЗО УНР, більшістю фракції УПСР та Селянської спілки) як проект тимчасової конституції України. В цьому документі оголошувалось про вимушене тимчасове припинення діяльності Конгресу через наступ російських військ на Київ. До наступної сесії Конгресу верховна влада і оборона держави доручались Директорії УНР, доповненої представником від Наддністрянської України (Галичини, Буковини і Закарпаття; до складу Директорії увійшов Президент УНРади ЗУНР Є.Петрушевич).

Закони, видані Директорією УНР, мали затверджуватись найближчою сесією Трудового Конгресу України. Виконавча влада мала належати Раді Народних Міністрів, яка призначалася Директорією і була підзвітна ТКУ (на час перерви засідань Директорії УНР). У документі зазначалася необхідність створити комісії з контрольними функціями для розробки законопроектів до наступної сесії Трудового Конгресу. Склад комісій мав обиратися на підставі пропорційного представництва від фракцій Конгресу (1 представник від 15 делегатів).

З метою закріплення демократичного ладу в Україні ТКУ висловився за підготовку “закону для виборів всенародного Парламенту Незалежної Соборної Української Республіки”.

Владу на місцях було доручено здійснювати урядовим уповноваженим, що мали діяти під контролем місцевих Трудових Рад, обраних пропорційно з представників селянства і робітництва.

Окремо в універсалі підкреслено потребу негайної всенародної боротьби за самостійну УНР проти інтервенції радянської Росії. ТКУ затвердив Універсал “До українського народу”, ноту “До народів світу”, в якій заявлено право українського народу бути представленим на Паризькій мирній конференції 1919-21, та протест проти російського більшовицького наступу на Україну, відозву до армії УНР.

Ухвалена більшістю ТКУ резолюція згодом була опублікована як “Закон про тимчасову владу в Українській Народній Республіці” за підписами Вітика і Бачинського. Для підготовки законопроектів до наступної сесії Конгрес обрав 30 депутатів, котрі 29.1.1919 розділились по 6 комісіях: комісія оборони (10 осіб, голова - Мацюк); земельна комісія (12 осіб, голова - Петренко); бюджетна комісія (6 осіб, голова - Чайківський); комісія закордонних справ (8 осіб, голова -Л.Бачинський); харчова комісія (9 осіб, голова - Мельник); культурно-просвітня комісія (10 осіб, голова - Вировий).

Після відступу Директорії УНР і уряду з Києва внаслідок більшовицького наступу комісії ТКУ проводили засідання та брали участь у спільних нарадах Директорії УНР та Ради Народних Міністрів у Вінниці, Рівному, Кам'янці-Подільському. Протягом весни-літа 1919 комісії ТКУ поступово втрачали вплив на державне життя УНР. 11.7.1919 у Кам'янці-Подільському на спільній нараді членів комісій (бл. 10 осіб) під головуванням С.Вітика була прийнята постанова про припинення їхньої роботи.

____________
//histpol.pl.ua/pages/content.php?page=656


Інструкція до виборів на Трудовий Конгрес у Києві 19 січня 1919 р.
//www.zoda.gov.ua/source/files/Image/partitions/sobornist/3.JPG

Циркуляр Українського телеграфного агентства про відкриття Всеукраїнського Трудового конгресу. 23 січня 1919 р. 
Ф. 4465, оп. 1, спр. 219, арк. 2
//www.archives.gov.ua/Sections/Zyzd-Rad/CDAVO/index.php?84

Циркуляр Українського телеграфного агентства про обрання президії для подальшої роботи Трудового Конгресу. 23 січня 1919 р. 
Ф. 4465, оп. 1, спр. 219, арк. 3
//www.archives.gov.ua/Sections/Zyzd-Rad/CDAVO/index.php?85#photo

Циркуляр Українського телеграфного агентства про засідання Трудового Конгресу щодо зміцнення об'єднаних частин України та національної оборони краю. 23 січня 1919 р. 
Ф. 4465, оп. 1, спр. 219, арк. 6
//www.archives.gov.ua/Sections/Zyzd-Rad/CDAVO/index.php?86#photo

Грамота Уряду УНР в екзилі Про правонаступництво України. Заява Державного Центру Української Народньої Республіки 1992 

Протокол зборів Мар'ївської сільської громади Біленської волості про вибори делегата на Трудовий Конгрес.
//www.zoda.gov.ua/source/files/Image/partitions/sobornist/5.jpg

Закон про форму української влади [ухвалений Конгресом Трудового Народу України] 1919




ЗАКОН
УХВАЛЕНИЙ КОНГРЕСОМ ТРУДОВОГО НАРОДУ УКРАЇНИ
на засіданні 28 січня 1919 року
ПРО ФОРМУ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ

Конгрес Трудового Народу України, вислухавши справоздання Директорії та її міністерства і беручи на увагу заяву Директорії про її готовність скласти свої уповноваження, постановив:

1. Висловити повне довір'я і подяку Директорії за її велику роботу для визволення від пансько-гетьманської влади українського народу.

2. Зважаючи на загрожуюче внутрішнє і зовнішнє положення нашої Республіки, засідання свої припинити, виділивши із свого складу комісії з законопідготовчими і контрольними функціями, які мають розробити законопроект для слідуючої сесії Трудового Конгресу, а також допомагати правительству в оздоровленні адміністративного апарату всієї Республіки від контрреволюційних і антидержавних елементів.

Повинні бути утворені комісії: 1) по обороні Держави; 2) земельна; 3) бюджетна, 4) закордонних справ; 5) харчових справ; 6) культурно-освітня.

Загальний склад комісій укладається шляхом виборів, пропорційного представництва від усіх фракцій Конгресу, по рахунку 1 представник від 15 членів Конгресу. Поділ по окремим комісіям і вироблення порядку робіт встановлюється на спільних зборах всіх обраних до комісії депутатів.

3. З огляду на небезпечний військовий час доручити власть і оборону краю Директорії У.Н.Р., яка, доповнена представником від Наддністрянської України, до слідуючої сесії Трудового Конгресу має бути верховною властю і видавати закони, необхідні для оборони Республіки, причім ці закони передаються на затвердження найближчій сесії Трудового Конгресу.

Виконавча влада У.Н.Р. належить Раді Народних Міністрів, котра складається Директорією і в час перерви Конгресу відповідає перед Директорією.

4. Доручити Президії Трудового Конгресу в порозумінні з Директорією в найближчий час, коли явиться змога нормальної роботи, скликати слідуючу сесію Трудового Конгресу України.

5. Конгрес Трудового Народу України стоїть проти організації робітничої диктатури і висловлюється за демократичний лад на Україні. В цілях закріплення демократичного ладу правительство У.Н.Р. разом із комісіями має підготовити закон для виборів всенародного парламенту Великої Соборної Української Республіки.

6. На основі всенародного голосування мають бути скликані нові органи влади на місцях, а до того місцева власть в інтересах національної оборони повинна належати довіреним правительства Української Народньої Республіки комісарам, які повинні працювати в контакті і під контролем місцевих трудових рад, обраних пропорціонально, від селян і робітників.

7. В відношенні до захватів Української території військами держав Антанти, арміями совітськими, польськими, донськими, добровольчеськими тя румунськими — Конгрес Трудового Народу України заявляє свій рішучий протест проти замахів на цілість, самостійність і незалежність Української Народньої Республіки.

Український народ хоче бути нейтральним і в дружніх відносинах з усіма іншими народами, але він не потерпить, щоб яка б не було держава накидала збройною силою свою волю Українському Народові.

8. 3 приводу своїх постанов Конгрес Трудового Народу України видає свій Універсал до Українського народу і ноту до народів всього світу.

Президія Конгресу Трудового Народу України:

Голова СЕМЕН ВІТИК
Секретарь СЕРГІЙ БАЧИНСЬКИЙ

З оригіналом згідно:
Діловод Я.Корчинський

____________
Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки. Листопад 1918 – листопад 1920 рр. : Док. і матеріали. У 2-х томах, 3-х частинах. – Т. 2. / Упоряд. В.Верстюк. - К.: Вид. Олени Теліги, 2006. – С. 467 – 468.
//www.history.univ.kiev.ua/download/Library-KNU-History/Sources/Constitutionalism%20PyzhykAM%20-%20Konstitutsiyni%20akty%20ta%20proekty%20doby%20Ukrains'koi%20revolyutsii.pdf



Закон про форму української влади. 28 січня 1919 р.
Ф. 257, оп. 2, спр. 1389, арк. 4
//www.archive.lviv.ua/materials/exhibitions/image/30/
ЦДАВО України, ф. 2208, оп. 1, спр. 141, арк. 1
//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?60

Грамота Уряду УНР в екзилі Про правонаступництво України. Заява Державного Центру Української Народньої Республіки 1992 

четвер, 22 січня 2004 р.

Велика Злука. День проголошення самостійності України. День соборності України. День Соборності та Свободи України (в документах)


Зміст сторінки:
  • Передвступний договір між УНР й ЗУНР про маючу наступити злуку обох українських держав в одну державну одиницю 1918
  • Ухвала Української Національної Ради про злуку ЗУНР з УНР 1919
  • Повідомлення президії НР і Ради Державних Секретарів ЗУНР до Директорії УНР про ухвалення передвступного договору 1919
  • Універсал Директорії УНР (про злуку ЗУНР з Наддніпрянською Народньою Республікою) 1919
  • Закон про встановлення святкування 22 січня, як дня проголошення самостійності України 1919
  • Постанова про введення в склад Директорії УНР д-ра Є.Петрушевича 1919
  • Інформація УТА у газеті «Республіка» про Свято злуки у Києві 1919
  • Указ Президента України Про День соборності України 1999
  • Указ Президента України Про відзначення в Україні деяких пам'ятних дат та професійних свят (День Соборності та Свободи України) 2011
  • Указ Президента України Про день соборності України 2014



Передвступний договір,
заключений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові
між Українською Народньою Республікою й
Західно-Українською Народньою Республікою
про маючу наступити злуку обох українських
держав в одну державну одиницю

1. Західно-Українська Народня Республіка заявляє цим непохитний намір злитись у найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народньою Республікою - значить заявляє свій намір перестати істнувати як окрема держава, а натомісць увійти з усією територією й населенням, як складова частина державної цілости, в Українську Народню Республіку.


2. Українська Народня Республіка заявляє цим рівнож свій непохітний намір злитись у найкоротшім часі в одну державу з Західно-Українського Народньою Республікою - значить заявляє свій намір прийняти всю територію й населення Західно-Української Народньої Республіки, як складову частину державної цілости, в Українську Народню Республіку.

3. Правительства обох Республік уважають зв'язаними повищими заявами, то значить: уважають себе посполу зобов'язаними цю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло так, щоби в можливо найкоротшім часі обі держави утворили справді одну неподільну державну одиницю.


4. Західно-Українська Народня Республіка з огляду на витворені історичними обставинами, окремими правними інституціями та культурними й соціальними ріжницями окремішності життя на своїй території й її населення, як будучій частині неподільної Української Народньої Республіки, дістає територіяльну автономію, которої межі означить у хвилі реалізації злуки обох Республік в одну державну цілість окрема спільна комісія за ратифікацію її рішень компетентними законодатними й правительственними державними органами обох Республік, Тоді також установлені будуть детальні условини злуки обох держав.
 
5. Договір цей, списаний у двох примірниках, як двох окремих оригіналах, призначених по одному для правительств кожної з обох держав, може бути опублікований за згодою обох правительств, т.є. Директорії Української Народньої Республіки й Ради Державних Секретарів Західно-Української Народньої Республіки.


Директорія Української Народньої Республіки:
В. Винниченко. П. Андрієвський. Ф. Швець


Отаман Укр. Респ. військ С. Петлюра


Повновласники Ради Державних Секретарів
Західно-Української Народньої Республіки:
Д-р Льонгін Цегельський. Д-р Дмитро Левицький

Винниченко В. Відродження нації.- Київ; Відень, 1920. - Т.3. - С.254-256. Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України. Київ: Філософська і соціологічна думка, 1992
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0011300-18


Ухвала
Української Національної Ради з дня 3 січня 1919 р.
про злуку Західно-Української Народної Республіки з
Українською Народною Республікою

Українська Національна Рада постановила:


Українська Національна Рада, виконуючи право самоозначення Українського Народу, проголошує торжественно зєдиненє з нинішним днем: Західно-Української Народної Республики з Українською Народною Республикою в одну, одноцільну суверенну Народну Республику.


Зміряючи до найскоршого переведення сеї злуки, Українська Національна Рада затверджує передвступний договір про злуку, заключений між Західно-Українською Народною Республикою і Українською Народною Республикою дня 1 грудня 1918 р. у Хвастові, та поручає Державному Секретаріятови негайно розпочати переговори з київським правительством для сфінализовання договору про злуку.


До часу, коли зберуть ся установчі збори зєдиненої Республики законодатну владу на території бувшої Західно-Української Народної Республики виконує Українська Національна Рада.


До тогож самого часу цивільну і військову адміністрацію на згаданій території веде Державний Секретаріят, установлений Українською Національною Радою, як її виконуючий орган.


За Виділ Української Національної Ради: 
Др Горбачевський, в. р. Др Петрушевич, в. р.

Хрестоматія з історії держави і права України
//textbooks.net.ua/content/view/1022/17/



Ухвала Української Національної Ради про злуку ЗУНР з УНР. 
3 січня 1919 р. ЦДАВО України, ф.2192, оп.2, спр.3, арк.1
//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?63


Повідомлення про прилучення Західньої Української 
Республіки до України. Газета "Нова рада". 5 січня 1919 р.
//www.istpravda.com.ua/artefacts/4d3adbac87083/#16



До Світлої Директорії
Української Народньої Республіки
у Києві

Президія Національної Ради і Рада Державних Секретарів Західно-Української Народньої Республіки мають честь подати отсим до відома Світлої Директорії і Правительства Української Народньої Республіки, що Українська Національна Рада, яко найвищий законодатний орган Західно-Української Народньої Республіки, на торжественнім засіданню в Станиславові, дня 3 січня 1919 року, одноголосно рішила, що слідує:


Українська Національна Рада, виконуючи право самовизначення Українського Народу, проголошує торжественно з'єднання з нинішним днєм Західно-Української Народньої Республіки з Українською Народньою Республікою в одну одноцільну, суверенну Народню Республіку.


Зміряючи до найскоршого переведення цеї злуки, Українська Національна Рада затверджує передвступний договір між Західно-Українською Народньою Республікою і Українською Народньою Республікою дня 1 грудня 1918 року у Хвастові та поручає Державному Секретаріятові негайно розпочати переговори з Київським правительством для офіназлізовання договора про злуку.


До часу, коли зберуться Установчі Збори об'єднаної Республіки, законодатну владу на території бувшої Західно-Української Народньої Республіки виконує Українська Національна Рада.

 
До того самого часу цивільну і військову адміністрацію на згаданій території веде Державний Секретаріят, установлений Українською Національною Радою як її виконавчий орган. Підписані Президія Української Національної Ради та Рада Державних Секретарів подають се до відома Верховної Української Народньої Республіки через окрему торжественну депутацію, зложену з представників усіх державних чинників і усіх кругів населення Західно-Української Народньої Республіки, а заразом висилають окрему комісію, що має з правительством Української Народньої Республіки увійти в близчі переговори що до способу зреалізовання вище наведеної ухвали.


Станіслав, дня 16 січня 1919 року.


За президію Української Національної Ради:
Доктор Лев Бачинський,
Доктор Стефан Левицький


За Раду Державних Секретарів:
Доктор Ізидор Голубович, Президент
Доктор Льонгін Цегельський,
Державний Секретар і Управитель закордонних справ

Нова Рада. - 1919, 11 (24) січня. - N16. 
Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України. Київ: Філософська і соціологічна думка, 1992.
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0002300-19


Повідомлення президії Української Національної Ради і Ради Державних 
Секретарів ЗУНР до Директорії УНР про проголошення з'єднання ЗУНР 
з УНР та затвердження передвступного договору. 16 січня1919 р. 
ЦДАВО України, ф.1429, оп.1, спр.5, арк.1
//www.archives.gov.ua/Sections/AktZl/Revolution_1917-1921_p2/index.php?98
//www.archives.gov.ua/Sections/AktZl/Revolution_1917-1921_p2/index.php?99



УНІВЕРСАЛ
ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ
НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

Іменем Української Народньої Республіки Директорія оповіщає народ Український про велику подію в історії землі нашої української.


3-го січня 1919 року в м. Станиславові Українська Національна Рада Західної Української Народньої Республіки, як виразник волі всіх українців бувшої Австро-Угорської імперії і як найвищий їх законодавчий чинник, торжественно проголосила злуку Західної Української Народньої Республіки з Наддніпрянською Народньою Республікою - в одноцільну, суверенну Народню Республіку.

 
Вітаючи з великою радістю цей історичний крок західних братів наших, Директорія Української Народньої Республіки ухвалила тую злуку прийняти і здійснити на умовах, які зазначені в постанові Західної Української Народньої Республіки від 3-го січня 1919 року.


Од нині во єдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України - Західно-Українська Народня Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна.


Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України.


Од нині є єдина незалежна Українська Народня Республіка.

 
Од нині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду.


22 січня 1919 року, у м. Київі.


Голова Директорії: Володимир Винниченко


Члени: Симон Петлюра, Панас Андрієвський, Андрій Макаренко

 
Член-Секретарь: Федір Швець

Нова Рада - 1919, 11 (24) січня. - N16. 
Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції 
України. Київ: Філософська і соціологічна думка, 1992.
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0004300-19



Універсал Директорії УНР про злуку ЗУНР з Наддніпрянською 
Народньою Республікою за підписами Голови Директорії 
Володимира Винниченка та її членів. 22 січня 1919 р. 
ЦДАВО України, ф.1429, оп.1, спр.5, арк.5
//www.archives.gov.ua/Sections/Avtografy/R-14.php?21


Втративши Самостійність, Соборність і 
Свободу – проголосили Незалежність...
В. Ак-Мурза



Витяг з Вісника Державних Законів за 1919 рік. Випуск 6-й.                                          ч. 82.
 
ІМЕНЕМ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ затверджуємо:
 
                 ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ: В.Винниченко в.р. 
                 ЧЛЕНИ: Андрієвський в.р. А.Макаренко в.р.
                 Член-Секретарь: Ф.Швець в.р.

                                    24 січня 1919 р. Київ
 
                 Посвідчив: В.о. Державного Секретаря Михайло Корчинський в.р.
 
 
                 УХВАЛЕНИЙ РАДОЮ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ 

                                    З  А  К  О  Н
про встановлення святкування 22 січня, як дня проголошення самостійності України


На доповнення відповідних законів встановити щорічне святкування 22 січня, як дня проголошення Українською Центральною Радою самостійности України.


ГОЛОВА РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ В.Чеховський
МІНІСТР НАРОДНОЇ ОСВІТИ Проф. Огієнко


З оригіналом згідно
Секретарь Р.Н.М [підпис]


Закон УНР про відзначення 22 січня, як дня проголошення самостійності 
України. 24 січня 1919 р. ЦДАВО України, ф.1065, оп.4, спр.5, арк.57
//dakiro.kr-admin.gov.ua/v/2010-01-22/exh.php
//www.archives.gov.ua/Sections/AktZl/Revolution_1917-1921_p2/index.php?103
//tsdavo.org.ua/4/webpages/63005915.html


Постанова про введення до складу Директорії УНР 
Є.Петрушевича, яко представника від ЗОУНР. 
12 березня 1919 р. ЦДАВО України, ф.1065, оп.1, спр.38, арк.3
//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?61


Інформація [Українського Телеграфного Агентства] УТА у газеті «Республіка» про святкування у Києві злуки Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою, 2 лютого 1919 р. 
ЦДАВО України, ф.3505, оп.1, спр.36, арк.1-1 зв.
//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?58
//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?59#photo




УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

{Указ втратив чинність на підставі Указу Президента
N 1209/2011 (1209/2011) від 30.12.2011}

Про День соборності України

Враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави, постановляю:

Установити День соборності України, який відзначати щорічно 22 січня - у день проголошення в 1919 році Акта злуки (n0011300-18).

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 21 січня 1999 року
N 42/99

____________
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/42/99




УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про відзначення в Україні деяких
пам'ятних дат та професійних свят

З метою впорядкування відзначення в Україні деяких пам'ятних дат і професійних свят та на підтримку пропозицій громадян, громадських організацій постановляю:

1. Установити в Україні:

День Соборності та Свободи України, який відзначати щорічно 22 січня;

Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва, який відзначати щорічно у третю неділю травня;

День родини, який відзначати щорічно 8 липня;

День флоту України, який відзначати щорічно в останню неділю липня.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

Указ Президента України від 21 січня 1999 року N 42 (42/99) «Про День соборності України»;

Указ Президента України від 21 березня 2000 року N 484 (484/2000) «Про Всеукраїнський день працівників культури та аматорів народного мистецтва»;

Указ Президента України від 19 листопада 2005 року N 1619 (1619/2005) «Про День Свободи»;

Указ Президента України від 27 грудня 2006 року N 1132 (1132/2006) «Про відзначення у 2007 році Дня Соборності України»;

Указ Президента України від 13 грудня 2007 року N 1219 (1219/2007) «Про відзначення у 2008 році Дня Соборності України»;

Указ Президента України від 18 листопада 2008 року N 1053 (1053/2008) «Про День флоту України»;

Указ Президента України від 21 серпня 2009 року N 663 (663/2009) «Про День майстрів народного мистецтва»;

Указ Президента України від 1 грудня 2009 року N 986 (986/2009) «Про відзначення у 2010 році Дня Соборності України».

3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 30 грудня 2011 року
N 1209/2011

____________
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1209/2011




Указ
Президента України

Про День Соборності України

1. Відзначати щорічно 22 січня - у день проголошення в 1919 році Акта злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки - День Соборності України.

2. Внести до Указу Президента України від 30 грудня 2011 року № 1209 «Про відзначення в Україні деяких пам'ятних дат та професійних свят» зміну, виключивши абзац другий статті 1.

3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України П.ПОРОШЕНКО

м. Київ
13 листопада 2014 року
№ 871/2014

____________
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/871/2014
http://www.president.gov.ua/documents/18440.html

Грамота Уряду УНР в екзилі Про правонаступництво України. Заява Державного Центру Української Народньої Республіки 1992 

Святкування Дня Злуки УНР і ЗУНР в Калуші (нині - Івано-Франківщина).
8 січня 1919 р.
Молебень на Софійській площі в Києві з нагоди проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР. Цивільні познімали головні убори. В центрі – Симон Петлюра та Володимир Винниченко. 22 січня 1919 р.
Урочисте проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР на Софійській площі в Києві. 22 січня 1919 р.
Проголошення Акту Злуки українських земель на Софійській площі в Києві.
22 січня 1919 р. Знято з дзвіниці Софійського собору, на горизонті видно ще не зруйнований більшовиками Михайлівський Золотоверхий.  //www.istpravda.com.ua/artefacts/4d3adbac87083/